Дніпровські археологи під час чергової експедиції у Приоріллі зробили відкриття, яке значно розширило уявлення про історію цього регіону. Дослідники виявили раніше невідоме поселення доби неоліту та енеоліту. Найдавніші сліди перебування людей на цій території датують V тисячоліттям до нашої ери.

Розкопки проводили між селом Чернеччина на Дніпропетровщині та Нехворощею на Полтавщині. Ця територія вже кілька років перебуває у полі зору науковців через історію Нехворощанського монастиря Успіння Пресвятої Богородиці, який існував тут близько 350 років тому.

Цього сезону археологи вирішили вийти за межі колишнього монастирського комплексу. Саме це рішення і привело їх до несподіваної знахідки.

У ґрунті знайшли давню кераміку та крем’яні знаряддя

На новій ділянці дослідники виявили крем’яні знаряддя праці та численні фрагменти давнього посуду, прикрашеного орнаментами. Аналіз знахідок дозволив науковцям підтвердити існування тут поселення неолітичної та енеолітичної доби.

Особливу цінність пам’ятці надає її розташування на межі степової та лісостепової зон. Орнаментація кераміки, за словами дослідників, може свідчити про контакти та взаємодію різних груп давнього населення.

Цілі посудини цього періоду зберігаються вкрай рідко, однак за окремими фрагментами археологам уже вдалося частково відтворити форми деяких виробів.

Одне місце — тисячі років історії

Археологічні шари Приорілля фактично зберегли історію людської присутності на цій території протягом кількох тисячоліть. Тут знаходять матеріали, що належать до неоліту, доби бронзи та раннього заліза, козацького періоду XVII–XVIII століть, а також поховання XIX століття.

Дослідники вважають, що місцевість була привабливою для людей протягом приблизно семи тисяч років. Важливу роль відігравали річка Оріль, піщані дюни та сприятливі природні умови.

Таким чином, нове відкриття доповнює вже відому археологічну історію регіону і показує, що люди використовували цю територію задовго до появи козацьких поселень.

Монастир мав зв’язок із запорожцями

Паралельно археологи продовжують досліджувати пам’ятки, пов’язані з Нехворощанським монастирем Успіння Пресвятої Богородиці.

Обитель мала тісні зв’язки із Запорозькою Січчю. Серед її мешканців були колишні запорозькі козаки. Монастир виконував не лише релігійну, а й оборонну функцію.

Під час попередніх археологічних сезонів науковці знаходили тут монети, елементи зброї, кераміку, книжкові застібки XVII століття, а також досліджували залишки фортифікаційних споруд.

Знахідки «чорних археологів» також допомагають науці

Під час досліджень фахівці фіксують і сліди діяльності так званих «чорних археологів». У залишених ними ямах науковці виявляють кістки тварин, фрагменти кераміки та інші предмети.

Для шукачів металу такі знахідки можуть здаватися нецікавими. Для археологів вони мають значну наукову цінність, оскільки допомагають відтворювати особливості побуту, харчування, технологій та культурних контактів людей різних історичних періодів.

Після завершення польового сезону всі матеріали пройдуть камеральну обробку. Фахівці очистять та відреставрують знахідки, систематизують їх, порівняють з аналогічними артефактами та підготують результати досліджень до наукових публікацій.

Найцінніші предмети планують передати до фондів Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

Нове поселення археологи вже розглядають як повноцінну археологічну пам’ятку Приорілля. Надалі необхідно встановити її точні межі, поставити територію на державний облік та забезпечити її охорону.

Дослідження планують продовжити у наступних польових сезонах. Адже територія Приорілля зберігає культурні шари, які охоплюють шлях від перших землеробських і мисливських спільнот до доби українського козацтва.

Анастасія Ковальчук,
фото з відкритих джерел