Міноборони виділяє гроші на журналістику, але не вирішує, які редакції їх отримають. Саме так цього року зробили у Литві — і цей досвід вартий уваги в Україні.

У Вільнюсі на щорічній конференції Литовського фонду підтримки медіа багато говорили про стійкість медіа — колеги представили досвід 30 років державної підтримки журналістики.

Головне питання, навколо якого все будується: як держава може фінансувати медіа, не керуючи ними. Литовська відповідь проста за принципом — гроші державні, але рішення, хто їх отримає, ухвалюють не чиновники.

Фонд підтримує регіональні й культурні медіа, новинну, розслідувальну та просвітницьку журналістику, медіа національних меншин і діаспори. Частина програм — це не лише гроші на окремі матеріали чи проєкти, а підтримка самої діяльності редакції. Для регіональних медіа на таке фінансування спрямовується 70% коштів відповідної програми. Тобто підтримується не тільки контент, а й спроможність редакції працювати.

Показова й динаміка: коли нинішній Фонд стартував у 2024 році, його бюджет становив 6,5 млн євро — приблизно вдвічі більше, ніж мала попередня система підтримки.

Окремий напрям — співпраця з Міноборони. Цьогоріч 555 тисяч євро спрямували на нову програму суспільної стійкості, яку Фонд розробив разом із Міністерством оборони та Міністерством культури. Мета — допомагати людям розпізнавати дезінформацію і ворожу пропаганду, краще розуміти питання національної безпеки та загальної оборони, підтримувати аналітичну журналістику й розслідування у сфері безпеки.

Ключове тут — процедура. Конкретні заявки оцінюють експерти, а рішення про фінансування ухвалює рада Фонду з урахуванням їхніх оцінок.

Попит на програму виявився величезним: медіа попросили майже 1,96 млн євро при доступних 555 тисячах. У результаті профінансували 41 проєкт на 499 420 євро, причому 21 із них — проєкти регіональних медіа.

В Україні добре знають, яку роль місцеві редакції відіграють під час війни. Коли зникає світло, погано працює зв’язок, громаду атакують дрони, а соцмережі повні чуток, редакція, якій люди довіряють роками, сама стає елементом стійкості громади.

Державна підтримка журналістики не обов’язково означає державний контроль над нею. Вирішальне питання — хто і за якими правилами розподіляє гроші. У Литві між державним бюджетом і конкретною редакцією стоять конкурс і професійна експертиза. Нинішніх 50 експертів Фонду відібрали через відкритий конкурс на два роки. Причому політики та державні службовці експертами Фонду бути не можуть.

Для України це дуже практична дискусія: як підтримувати локальні та регіональні медіа державним ресурсом і водночас захищати їхню редакційну незалежність від влади.

Підготувала Наталія Ковальчук,
фото НСЖУ